Tigipko

Про кандидата

Сергій Леонідович Тігіпко — український політичний діяч, голова партії «Трудова Україна» (2000—2005), партії «Сильна Україна» (2009—2012). Кандидат в президенти України 2010 року. З 17 березня 2012 року — заступник Голови Партії регіонів. Кандидат економічних наук.
Народився 13 лютого 1960 року на території Молдавської РСР в українському селі Драгонешти.
1982 — закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за фахом «інженер-металург».
Кандидат економічних наук (1997, тема дисертації — «Формування і державне регулювання системи комерційних банків України»). Автор монографії «Банківські реформи в країнах Східної Європи і Росії».
Кар’єра
1982—1984 — служба у Збройних Силах СРСР (танкові війська).
1984—1986 — секретар комітету комсомолу, заввідділом і замдиректора з навчально-виховної роботи Дніпропетровського механіко-металургійного технікуму.
1986—1989 — завідувач відділом пропаганди і агітації Дніпропетровського обкому комсомолу.
Із серпня 1989 — перший секретар Дніпропетровського обкому ЛКСМУ. На початку 1990-х познайомився з Леонідом Кучмою, який тоді був директором заводу «Південмаш» (Дніпропетровськ).
З жовтня 1991 — заступник голови правління банку «Дніпро».
З березня 1992 р. — голова правління Приватбанку (Дніпропетровськ). Навколо банку сформувалася фінансово-промислова група «Приват», що володіє значними активами в металургійній і нафтовій галузях, ЗМІ.
З листопада 1994 р. — в період впровадження гривні, — позаштатний консультант президента Кучми з питань грошової політики.
З квітня 1997 p. — віце-прем’єр з питань економіки в кабінеті Павла Лазаренка. Зберіг пост у кабінеті Валерія Пустовойтенка.
З грудня 1999 р. (за нового прем’єра Віктора Ющенка) — міністр економіки.
2001 — вийшов з бізнесу ФПГ «Приват».
У травні 2001 року, після відставки Віктора Ющенка, його розглядали як кандидата на пост Прем’єр-міністра.
17 грудня 2002 року призначений головою Національного банку.
2005—2007 — голова правління фінансово-промислової групи ТАС.
З 2007 р. — голова правління ВАТ «Сведбанк» (правонаступник АКБ «ТАС-Комерцбанк»).
З 28 листопада 2009 року – Голова політичної партії «Сильна Україна».
11 березня 2010 р. призначений віце-прем’єром в уряді Азарова.
9 грудня 2010 року Указом Президента України призначений на посаду Віце-прем’єр-міністра України — Міністра соціальної політики.
З 17 березня 2012 року – заступник Голови Партії регіонів.

Програма

ЯК НАМ ЗБЕРЕГТИ КРАЇНУ?
Наша країна в небезпеці. Загрози втрати суверенітету та масштабного економічного колапсу близькі як ніколи. Україні необхідний чіткий план запобігання катастрофі.

Позачергові завдання, які стоять перед українською владою, пов’язані з заходами для порятунку країни від розпаду та громадянської війни. Необхідно:
1. Припинити шкідливу діяльність Тимчасового Уряду. Сформувати Уряд професіоналів, незалежно від їхніх політичних поглядів.
2. Негайно розпустити будь-які незаконні збройні формування, незважаючи на їх територіальну та політичну належність. Прибрати зброю з вулиць.
3. Стабілізувати курс національної валюти. Зупинити інфляцію, яка стрімко наближається.
4. У найкоротший термін ухвалити необхідні законодавчі акти та провести прямі вибори губернаторів.
5. Провести реформу місцевого самоврядування. Досягти максимально можливої культурної та економічної автономії для регіонів.
6. Провести дострокові вибори до законодавчої влади всіх рівнів. Заборонити партіям формувати закриті списки.
7. Закріпити в Конституції України статус російської мови як другої державної. Повернути правовий статус іншим регіональним мовам.

Для розвитку країни якнайшвидше, після вирішення позачергових завдань, необхідно:
У сфері державного устрою:
1. Реформувати правоохоронну систему. Створити ефективну систему професійного і громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів.
2. Створити ефективну компактну армію на контрактній основі. Фундамент армії мають складати сили оперативного реагування.
3. Реформувати державний апарат. Ліквідувати підґрунтя для виникнення корупції.
4. Запровадити персональну відповідальність депутатів усіх рівнів. Запровадити процедуру відкликання депутатів та імпічменту Президента України.
5. Провести судову реформу. Країні необхідне ефективне і справедливе правосуддя, в іншому випадку будь-які економічні та адміністративні реформи не матимуть сенсу.

У сфері економіки:
1. Провести повномасштабні економічні реформи. Впровадити державні програми з переорієнтації українських підприємств на європейські ринки збуту та перехід на європейські технічні стандарти.
2. Створити в країні позитивний інвестиційний клімат. Вивести країну на рівень першої десятки країн зі сприятливими умовами для ведення бізнесу.
3. Розпочати реалізацію великих інвестиційних проектів з метою ліквідації безробіття. Кредити використовувати не на проїдання, а на будівництво доріг і мостів.
4. Гарантувати виплату допомог і пенсій. Забезпечити програми для підтримки соціально незахищеного населення країни.
5. Створити умови для розвитку інноваційних галузей економіки. Розробити план зниження енергетичної та сировинної залежності країни від Росії.

У міжнародній сфері:
1. Україні необхідно сформувати жорстку та самостійну зовнішню політику, використовуючи зіткнення інтересів та особливе буферне положення країни як інструмент впливу.
2. Припинити безглузді пошуки зарубіжних покровителів.
3. Законодавчо закріпити єдиний ефективний принцип міжнародної політики країни – прагматичне використання міжнародних відносин в інтересах України та її народу.
4. Відновити переговорний процес з усіх сфер діяльності з Росією на прагматичній основі та в інтересах України.
5. Розробити план відновлення територіальної цілісності країни в дотеперішніх кордонах.

Це складні, але необхідні кроки. Для їх виконання необхідні політична воля та професіоналізм. Я впевнений, що тільки так ми збережемо країну, передамо Україну своїм дітям та онукам. У нас немає іншого шляху. Немає іншого вибору. Україна буде сильною!