куйбида

Про кандидата

Василь Степанович Куйбіда (* 8 травня 1958) — український політик, громадський діяч, науковець. Народний депутат України 5-го та 6-го скликань.

Голова Народного Руху України (з 15 грудня 2012 року); голова консультативної ради Асоціації міст України; член правління Фонду сприяння місцевому самоврядуванню при Президентові України; віце-президент Спілки лідерів місцевих і регіональних влад України; президент Всеукраїнської асоціації магістрів державного управління (з 2000).

Народився 8 травня 1958 в місті Інта (Комі АРСР, Росія). Українець. Батько Степан Олексійович (1922–2013), мати Катерина Михайлівна (1927–2004); дружина Ірина Андріївна (1967) — юрист; дочка Христина (1981) — юрист; син Степан (1993) — студент Національного університету «Львівська політехніка» .

Володіє англійською, чеською, польською, болгарською мовами.

Захоплюється філософією, поезією, спортом.

1975–1980 — Львівський державний університет імені І.Франка, факультет прикладної математики та механіки, математик за спеціальністю «Прикладна математика»;

1983–1986 — аспірант при інженерно-будівельному факультеті Львівського політехнічного інституту;

січень 1984 — листопад 1986 — молодший науковий працівник, Львівський політехнічний інститут;

1992 — кандидатська дисертація «Нелінійний аналіз слабо збурених нелінійних динамічних систем на функціональних многовидах і деякі суміжні задачі математичної фізики»;

1993–1994 — Інститут державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України, магістр державного управління;

1993–1995 — правознавчий факультет, юрист за спеціальністю «Правознавство»;

1997–2000 — Державний університет «Львівська політехніка», менеджер-економіст за спеціальністю «Менеджмент організацій»;

У 2001 захистив кандидатську дисертацію «Конституційно-правові основи самоврядування в містах обласного значення» (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого);

2003 — докторська дисертація «Організаційно-функціональні принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування» (Національна академія державного управління при Президентові України).

Депутатство:

Березень 1994 — кандидат у народні депутати України, Франківський виборчий округ№ 265 Львівської області, висунений НРУ, 1-й тур — 19.15 %, 2 місце з 8 претендентів; 2-й тур — 49.03 %, 1 місце з 2 претендентів.
У березні 1998 обраний Народний депутат України 3-го скликання від НРУ, № 32 в списку. На час виборів: голова Львівської міської ради, член НРУ. Зняв кандидатуру.
Народний депутат України 5-го скликання з 25 травня 2006 до 15 червня 2007 від Блоку «Наша Україна», № 17 в списку. На час виборів: заступник голови НРУ — керівник апарату Центрального проводу НРУ. Член фракції Блоку «Наша Україна» (з 25 травня 2006); секретар Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства (з 18 липня 2006). 15 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради України.
Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада до 19 грудня 2007 від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 26 в списку. На час виборів: заступник голови НРУ. Член фракції Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (з 23 листопада 2007). Склав депутатські повноваження 19 грудня 2007.
З листопада 1980 по грудень 1983 — інженер, старший інженер СПКБ;

січень 1987 — квітень 1990 — провідний інженер інституту «Укрзахідцивільпроект»;

квітень 1990 — квітень 1991 — голова Львівського міського Комітету народного контролю;

квітень 1991 — серпень 1993 — голова Комітету контролю, народний депутат Львівської міськради;

вересень 1993 — червень 1994 — слухач Інституту державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України. Обраний головою міськради у 2-му турі (основний суперник Василь Шпіцер, чинний голова);

червень 1994 — березень 1998 — голова ради і виконкому, народний депутат Львівської міськради;

квітень 1998 — квітень 2002 — Львівський міський голова;

липень 2002 — грудень 2005 — віце-президент, професор кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Міжрегіональної академії управління персоналом;

грудень 2005 — травень 2006 — заступник голови НРУ, керівник апарату Центрального проводу НРУ;

2007–2010 — міністр регіонального розвитку та будівництва України.

Віце-президент Асоціації міст України (1994–2002).
Член Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при Президентові України (травень 1997 — грудень 2000).

Ініціатор і співавтор створення затвердженої Кабінетом Міністрів України «Програми урядової підтримки комплексного розвитку міста Львова», «Програми збереження центральної частини міста Львова» (грудень 1998 — історична забудова занесена до Списку світової спадщини ЮНЕСКО).

Член робочої групи з проведення реформи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і державної служби (1998–2002).

Член Комісії з підготовки змін до Конституції України та інших законопроектів (2000–2002).

Член Національної комісії ЮНЕСКО (1998–2002).

Голова української делегації в Конгресі місцевих і регіональних влад Європи, віце-президент Конгресу і член бюро (червень 2000 — червень 2002).

Член Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування (грудень 2000 — червень 2002).
Радник Президента України (поза штатом) (січень — жовтень 2006).

Член наглядової ради Міжнародного фонду «Відродження».

Член НСПУ (з 1993), НСЖУ (з 2002).

15 грудня 2012 року обраний головою Народного Руху України.

Програма

Народний Рух України став рушійною політичною силою, що привела Україну до відновлення незалежності. Саме Народним Рухом України  ще на початках 90 років минулого століття була розроблена програма Державотворення, якою визначався Європейський курс розвитку, як стратегічний  для Української Держави. Саме рухівці наполягали на  вступі України до європейської системи колективної безпеки НАТО. Саме Рухівці чітко вказували на Кремль, як головну  небезпеку для України. Реальне життя підтвердило правильність рухівських передбачень.

Народний Рух України, як державотворча сила, був  головною перешкодою для антиукраїнських промосковських сил. Тому вбивство лідера Народного Руху В’ячеслава Чорновола та послаблення політичних позицій Руху дало змогу ворогам Української Держави, через свої п’яті колони вибудувати в Україні владу відверто ворожу до українського народу. Особливо це проявилося під час правління Януковича і партії регіонів, коли вже не окремі сегменти української влади, а повністю вся влада, у тому числі і силові структури, діяли проти Українського народу.

Майдан, який скинув ненависний антиукраїнський режим,  кардинально не змінив ситуацію, оскільки промосковські сили присутні майже в усіх структурах влади, в тому числі Верховній Раді, Уряді, силових структурах. Саме цим пояснюється пасивна позиція влади, яка привела до анексії Криму Росією. Саме цим пояснюється скрита підтримка владними органами в центрі і на місцях сепаратистських дій Росії проти України.

Щоб отримати реальну можливість позбутися небезпечних наслідків дій кремлівської влади в Україні – потрібно привести до влади національні українські сили, які протягом усього часу української незалежності, у владі чи поза нею, вірою і правдою служили Україні і Українському народу.

Народний Рух України був і залишається флагманом таких українських, державницьких сил. Його повернення до активного впливу на владу є гарантом і запорукою розвитку України, покращення добробуту її громадян, захисту їх мирного життя та праці.

 

Наші завдання

 

Політичні.

 

  1. Усунення від влади усіх антидержавних політичних сил. Заборона політичних партій, які є носіями тоталітарної ідеології чи є спадкоємцями КПРС. Проведення люстрації кадрів .
  2. Створення прозорої та підконтрольної суспільству політичної системи, яка унеможливить прихід до влади антиукраїнських сил.
  3. Утвердження верховенства права, прав і свобод людини і громадянина,  гарантоване забезпечення їх конституційних прав, у тому числі на: судовий захист через справедливий і неупереджений суд, надання та отримання інформації, через  вільні та незаангажовані засоби масової інформації, можливість реалізації своїх природних та фахових здібностей, через усунення будь – яких владних перешкод.
  4. Децентралізація влади і, в першу чергу, формування ефективної системи місцевого самоврядування з дієздатними територіальними громадами в її основі. Ліквідація районних державних адміністрацій, як органів загальної компетенції і створення виконкомів райрад. Формування ефективної системи державної влади. В тому числі — державної служби.
  5. Розбудова потужної новітньої української армії. Відновлення системи державного оборонного замовлення. Вступ до НАТО. Повернення до військового обов’язку.
  6. Децентралізація системи МВС. Перетворення МВС у цивільний орган за Європейськими зразками. Створення місцевої міліції та цивільних загонів захисту правопорядку на місцях. Реформа прокуратури та системи слідства.
  7. Забезпечення безпосередньої участі громадян у прийнятті важливих рішень як на державному так і місцевому рівнях.

 

Економічні.

 

  1. Неухильне проведення політики Євроінтеграції, з кінцевою метою набуття членства у Європейському Союзі.
  2. Проведення декриміналізації економіки через забезпечення функціонування  прозорих механізмів ринку. Запровадження реальних механізмів конкуренції. Прийняття антикартельного закону. Розвиток прозорого фондового ринку. Проведення політики капіталізації громадян. Зміцнення банківської системи, здатної забезпечити кредитування населення.
  3. Запровадити політику створення робочих місць через підтримку власного виробника, створення внутрішнього ринку, а також лобіювання наших товарів та просування їх на закордонні ринки.
  4. Проведення податкової та бюджетної реформ, зокрема: зменшити кількість податків і зробити їх зрозумілими для суспільства та необтяжливими для платників,  усунути системи фіскальних перевірок бізнесу, перейти на спрощені автоматизовані системи адміністрування податків; децентралізувати бюджетну систему, забезпечити незалежність місцевих бюджетів від центрального, запровадити у повному обсязі програмно – цільовий метод формування бюджету, запровадити дієві механізми контролю бюджетних коштів, запровадити систему міжгалузевих балансів при плануванні.
  5. Надавати підтримку діловій ініціативі громадян, малому і середньому бізнесу та фермерським господарствам на селі.
  6. Заборонити вільний продаж орної  землі. Не витребувані паї передати селянам, що живуть у цій місцевості.
  7. Провести адміністративно-територіальну реформу, скоротити витрати на управлінській апарат.

 

Соціальні та гуманітарні.

 

  1. Створення умов для функціонування і всебічного розвитку української мови, культури, традицій, а також надання гарантій розвитку мов національних і етнічних меншин.
  2. Гуртування нації навколо українських духовних цінностей: розвиток українського театру, кіно, телебачення, книговидання, преси, електронних ЗМІ.
  3. Утворення Єдиної Помісної православної церкви.
  4. Реформа системи охорони здоров’я. Запровадження єдиних стандартів медичного забезпечення по всій державі. Запровадження системи страхової медицини.
  5. Запровадити систему здорового способу життя, як комплексу заходів, що включає здорову екологію, екологічно чисті продукти, воду, повітря, а також можливість заняття фізичною культурою та оздоровленням. Підтримка професійного спорту.
  6. Трансформація системи освіти у навчально-виховну систему, яка має забезпечити не тільки отримання якісних знань, але і виховувати свідомого українського громадянина.
  7. Активна і постійна співпраця з закордонним українцями у різних сферах суспільного життя. Надання їм права вибирати своїх представників до парламенту України.

Народний Рух України завжди вірний Українському народові і Україні. Він боровся і бореться  за їх утвердження, в тому числі і на Майданах. Тому ми говоримо Українцям: Хочете добра Україні – делегуйте владу  РУХові. Він був і завжди буде Народним.